Виступ Ярмак Евеліни

      Привіт. Мене звуть Евеліна. Мені вісім років. Я вчусь у другому класі НУШ. Ви хочете дізнатися, що я люблю? Тоді я починаю.

     Я люблю життя... Воно непередбачуване, гірке й солодке,  часом сумне чи радісне, але завжди  цікаве.

     Життя — це справді велике диво! І саме мені випало щастя жити на цій прекрасній Землі. Тому я ціную кожну  хвилину, радію сонцю та ранковій росі, вічним зорям у нічному небі; пташині, що радісно й невтомно виспівує хвалу життю; кожній квіточці, що прийшла у цей світ так само, як і я.

     Я люблю життя за те, що можу власними очима  споглядати неповторні людські таланти. Живопис, скульптура, архітектура, кіно, театр, література — усе це настільки досконале й прекрасне, що просто не можна залишатися осторонь.

     Я переконана , що прийшла на Землю  для добра, бо я — людина.

     Ми повинні творити добро, вдосконалювати цей світ своїм розумом і чуйним серцем, адже у наших головах є винахідливий розум, а в серцях є любов... Для чого все це дано людині? Може для того, щоб  зробила людство кращим, щоб  не було чвар, воєн, непорозумінь.

     Я люблю життя за можливості, які переді мною відкриваються. Адже здатна самостійно обрати шлях, яким прямуватиму  до свого особистого Евересту. Я можу обрати свою мету, яка буде головним координатором усіх моїх майбутніх звершень і перемог.

    Пропоную вам взяти девізом свого життя слова Надії Красоткіної:

То ж живи цікаво, не здавайся,

Йди вперед  до гарної мети.

Мрій, люби, красою упивайся,

Честь старайся й совість зберегти.